Історія «Ковчега»

Серпень. Володимир і Оксана Завадські засновують місійний форпост ХСП у селах поблизу Маріуполя, координуючи служіння в 14 прифронтових громадах.

Квітень. Систематична робота з дітьми починається в занедбаному таборі «Мрія» — спершу 7 дітей, а до листопада вже 60. Акція «Діти за мир».

Січень. Офіційне заснування центру «Ковчег» — 10 дітей стають його першими постійними мешканцями. Перші «Канікули з Богом».

Перше Святе Причастя в капличці центру, літній табір над морем, перша подорож дітей на Закарпаття та до Словаччини.

Пандемія не зупиняє служіння: 120 родин «сірої зони» отримують допомогу, діти вчаться, моляться й дарують подарунки сиротам Маріуполя.

П’ять років служіння на Сході. Табір для 60 дітей, автомобіль від ініціативи «Папа для України», майстерня «Світло Життя».

Лютий. Після початку повномасштабного вторгнення центр евакуює дітей до Фастова й Польщі. У серпні служіння переїжджає на Закарпаття.

Новий дім у селі Середнє під опікою Мукачівської дієцезії. Виставки ікон про долю дітей Маріуполя, перші свята на новому місці.

У Келечині відкривається центр реабілітації та відновлення. Табір «Зцілення сердець» для дітей із прифронтових громад.

Програми «Зцілення дитячих сердець» і «Емоційна аптечка», ікона Марії Маріупольської, відновлення дітей з Херсонщини, Києва, Харківщини.

Десять років «Ковчега». Служіння для мам, відновлення ветеранів і воїнів, власний басейн у Келечині, «Канікули з Богом».

Центр діє в селі Середнє та Келечині під опікою Мукачівської дієцезії. У Середньому живуть 18 дітей і 9 дорослих — велика родина надії.